Ця історія починалася як більшість інших. П'ятий курс завжди здавався Антону справжнім раєм, тому першого вересня він відчував неймовірну ейфорію. Залишився всього один рік, після якого його чекала справжня свобода. Втім, сам рік Антон теж планував провести досить-таки весело. Занять у випускників небагато, викладачі вже не чіпляються, та і залікова книжка працює на тебе. Затьмарювала радість лише перспектива державних іспитів і захисту дипломного проекту, що маячила попереду. А тут ще куратор курсу, як на зло, не забув нагадати про те, що задуматися про тему диплому треба вже зараз. Втім, у студентів така заява викликала лише легку усмішку. Ну хто стане думати про написання дипломної роботи зараз, коли до захисту ще купа часу? Не сприйняв слова куратора серйозно і Антон.

Вересневі дні летіли швидко. Навчання дійсно не віднімало багато часу. Зате багато часу потрібне на нове захоплення Антона – авторейсинг. Вночі Антон ганяв на своїй модернізованій дев'ятці по вулицях рідного містечка, а вдень спав на лекціях. Проспав він і той момент, коли всі визначалися з темами дипломних робіт. Потім вже, одним з останніх, вибирав він із списку тему. Хороші теми дипломних встигли розхапати, і він вибрав ту, що попалася першою. Ще за два тижні вибирали керівника дипломного проекту. Всі однокашники прагнули попасти до професора Сергієнка, добродушного старого, що відносився до студентів як до власних внуків. Але Сергієнко не міг узяти в дипломники відразу сто чоловік. Комусь повезло менше – їм призначили в керівники дипломного проекту Васильєва, ще молодого, такого, що недавно захистив кандидатську дисертацію викладача із стійкою непереносимістю студентів навигляд. Антону теж дістався Васильєв. Але його це мало хвилювало. Куди більше він турбувався за пом'ятий в останній гонці бампер, відновлювати який йому доведеться за свій рахунок.

Незабаром з'ясувалося, що Васильєв не лише суворий, але і дуже дотошний викладач. Від кожного студента, хто писав під його керівництвом дипломну роботу, він зажадав план диплому і графік звіту по роботі. Відповідно до цього графіка він збирався перевіряти, як просувається справа у того або іншого студента. Антон, зрозумівши, що так просто від Васильєва не позбавишся, списав графік в однієї з студенток з групи. План дипломної роботи він кілька разів успішно «забував» удома, поки Васильєв сам не забув про існування Антона і його дипломного проекту.
Зимова сесія змусила Антона істотно напружитися. Викладачі як з ланцюга зірвалися, запитували із студентів за повною програмою, не дивлячись на їх високий статус випускників. Антона рятували лише знпйомі-відмінниці та куплені шпаргалки, які він старанно нарізував і розсовував по кишенях перед кожним іспитом. У результаті обійшлося навіть без перездач.

А після сесії життя завертілося довкола Антона із страшною швидкістю. Більше не потрібно було щодня ходить на заняття, і він весь час пропадав в гаражі. Про дипломну роботу і не згадував до тих пір, поки в один прекрасний вечір не задзвонив мобільник. Номер не визначився, але Антон узяв трубку. І почув голос Васильєва! Викладач цікавився, чи збирається Антон приносити йому дипломну роботу для написання відгуку, оскільки терміни здачі диплому закінчувався через тиждень. Антон прийшов в жах. Всього через тиждень він повинен здати дипломний проект, про тему якого він має найменше уявлення!
Антон кинувся в Інтернет за матеріалом. Але пошуки його ні до чого не привели. Маса безглуздого матеріалу без натяку на яку-небудь систему ще більше загнала його у відчай. Несподівано він побачив на одному з сайтів оголошення: «Дипломні роботи на замовлення». Антон негайно клікнув мишкою. Сторінка, що відкрилася йому, здалася рятувальним желетом. У самі стислі терміни і за невелику плату фахівці сайту обіцяли написати дипломну роботу за нього. Антон заповнив форму замовлення за лічені хвилини. А вже через півгодини до нього на ICQ постукав менеджер компанії, уточнити деталі замовлення.